Правильное ударение за голову (4 видео) | Русский язык. Правила написания

Содержание

Перенос ударения на предлоги
Ударение.
ГОЛОВА
Смотреть что такое ГОЛОВА в других словарях:
ГОЛОВА
ГОЛОВА
ГОЛОВА
ГОЛОВА
ГОЛОВА
ГОЛОВА
ГОЛОВА
ГОЛОВА
ГОЛОВА
Правильное ударение за голову
🌟 Видео

Видео:Как ставить ударение в словах? 5 способов постановки ударенияСкачать

Перенос ударения на предлоги

Видео:Удары головой в драке: советы инструктора спецназа #15Скачать

Ударение.

Подвижность русского ударения, т.е. перенос его с одного слога на другой в различных грамматических формах единого фонетического слова, вызывает ряд трудностей в произношении этих форм.

Перенос ударения на предлоги на, за, под, по, из, без возможен, если в предложении после существительного нет поясняющих его слов:

1) в сочетаниях с предлогом за (с винительным падежом) в значении:

«по ту сторону, сзади», например: уйти за́ реку, за́ гору; заложить за́ щеку, за́ ухо; заложить руки за́ спину, за́ голову;

«в течение» (с единицами времени), например: сделать за́ год, за́ день, за́ ночь, за́ зиму; заплатить за́ год, за́ день и т.п.;

2) в сочетаниях с предлогом на (с винительным падежом) в значении:

«по направлению, сверху чего-л», например: упасть (сесть, лечь) на́ пол, взобраться на́ гору, что-то попало на́ руку, на́ нос, взвалить груз на́ спину, надеть что-либо на́ голову, на́ ноги, на́руки;

«указание точки соприкосновения с опорой», например: лечь на́ спину, упасть на́ спину, на́ руки, на́ голову, встать на́ ноги, на́ руки, на́ голову;

«в расчете на указанный срок» (с единицами времени), например: запастись (растянуть, хватит) на́ год, на́ день, на́ ночь, на́ зиму, взять кредит на́ год и т.п.;

«указание меры различия», например: на́ год старше, на́ день раньше, на́ голову выше и т.п.;

3) в сочетаниях с предлогом по (с дательным падежом) – при значении этого предлога «на поверхности, в пределах» (о движении), например: ходить по́ полу, по́ полю, по́ двору, гулять по́ лесу, летать по́ небу, плавать по́ морю, рассыпаться по́ полу, по́ лесу.

При других значениях этих предлогов переноса ударения может не происходить, например:

а) принять что-либо за го́ру, за ре́ку, за но́гу, за зи́му, его ценят за го́лову, за ру́ки, награда за го́лову, я опасаюсь за во́лосы, за го́лову, за но́ги;

б) обратите внимание на ру́ки, на но́ги, на но́с, на по́л, на де́нь, несмотря на но́чь, на зи́му, налог на зе́млю;

в) тоска по мо́рю, по не́бу, судить по двору́, по ле́су, каждому досталось по по́лю.

Видео:как правильно наносить удар головой в лицоСкачать

ГОЛОВА

за́ голову и за го́лову (закинуть руки, держаться и т. п.) ;

за́ голову схватиться ( разг. прийти в ужас) ;

на́ голову и на го́лову (надеть; поставить и т. п.) ;

быть на́ голову выше кого-н. ( книжн. превосходить кого-н.) ;

поставить с ног на́ голову ( разг. исказить) ;

сесть на́ голову ( прост. бесцеремонно пользоваться чужими услугами) ;

как снег на́ голову ( разг. неожиданно)

Никому и в го́лову не встанет,

Что солома — это тоже плоть.

В рот суют те кости обмолоть.

С.А. Есенин, Песнь о хлебе

А потом их бережно, без злости,

а́ми стелют по земле

И цепами маленькие кости

Выбивают из худых телес.

С. А. Есенин, Песнь о хлебе

И я дивился шедшей вверх скале,

Как вдруг услышал крик: «Шагай с оглядкой!

Ведь ты почти что на́ головы нам,

Злосчастным братьям, наступаешь пяткой!»

Данте Алигьери, Божественная комедия (перевод М. Лозинского)

И, зернами дыша рассыпанного мака,

о́лову мою надену митру мрака, —

Как поздний патриарх в разрушенной Москве,

Неосвещенный мир неся на голове.

О. Э. Мандельштам, «Кто знает? Может быть, не хватит мне свечи…»

Как журавлиный клин в чужие рубежи, —

На голова́х царей божественная пена, —

Куда плывете вы? Когда бы не Елена,

Что Троя вам одна, ахейские мужи?

О. Э. Мандельштам, «Бессонница. Гомер. Тугие паруса. »

а́х мне посадите

А в ногах мне проведите

Чисту воду ключевую.

А. С. Пушкин, Песни западных славян

Смотреть что такое ГОЛОВА в других словарях:

ГОЛОВА

(caput) — передний отдел тела насекомых, состоящий из нескольких сегментов, слившихся между собой в одно целое. Число сегментов, входящих в состав Г. н. смотреть

ГОЛОВА

ГОЛОВА, -ы, вин. голову, мн. головы, голов, головам, ж. 1. Часть телачеловека (или животного), состоящая из черепной коробки и лица (у животногоморды); у беспозвоночных — передний, относительно обособленный участок телас органами чувств и ротовым отверстием. Голову повесить, понурить (такжеперен.: прийти в уныние; разг.). С высоко поднятой головой (также перен.:гордо). Склонить (обнажить) голову перед кем-н. (также перен.: выразить своеуважение, преклонение; высок.). 2. Черепная коробка. Ранен в голову и влицо. Надеть на голову и на голову. Держаться за голову и за голову.Схватиться за голову и за голову (также перен.: ужаснуться; разг.). Г.болит. Г. раскалывается, трещит (о сильной головной боли; разг.). Таблеткиот головы (от боли в голове; разг.). 3. Ум, рассудок. Человек с головой(умный; разг.). Совсем без головы кто-н. (совершенно глуп; разг). В головуничего не идет кому-н. (не может ни о чем думать, сосредоточиться). Что-то сголовой у кого-н. (не совсем нормален; разг.). Из головы нейдет кто-что-н.(не оставляет мысль о ком-чем-н.; разг.). Из головы вон, из головы вылетело(совсем забыл; разг.). 4. Человек как носитель ка-ких-н. идей, взглядов,способностей, свойств. Светлая, умная г. Горячая г. 5. м. (вин. голову). Вцарской России: название нек-рых военных, административных и выборныхначальствующих должностей, а также лиц, занимающих эти должности. Стрелецкийг. Волостной г. Городской г. Г. управы. 6. м. (вин. голову). Руководитель,начальник (разг.). Всему делу г. кто-н. Сам себе г. 7. (вин. голову иголову), чего. Передняя часть чего-н. движущегося и вытянутого. Г. пехотнойколонны. Г. кометы. Вагон в голове состава. Идти в голове (впереди цепочкилюдей, отряда; также перен.: возглавлять какое-н. дело, начинание). 8.Пищевой продукт в форме шара, конуса. Г. сахару. Г. сыру. 9. Единица счетаскота, животных. Стадо в 200 голов. * Головой или на голову выше кого — отом, кто намного превосходит кого-н. в умственном отношении. Голову снять ского (разг.) — 1) поставить кого-н. в тяжелое, безвыходное положение. Головуты с меня снял своим отказом, 2) строго наказать, покарать. За этотнедосмотр с тебя голову снимут. Голова болит о чем у кого (прост.) — что-н.заботит, беспокоит. Пускай об этом деле у начальства голова болит. В головах(разг.) — в изголовье. В первую голову (разг.) — в первую очередь. Всемуголова что (разг.) — о самом главном, самом важном. Хлеб — всему голова.Выдать головой кого (устар.) — предательски выдать (в 3 знач.). Выдать(себя) с головой — не желая того, выдать, показать себя с отрицательнойсто-роны. Выше головы чего (разг.) — очень много. Товаров — выше головы.Намылить голову кому (прост.) — сделать строгий выговор, выбранить. Головойотвечать за кого-что (разг.) — нести полную ответственность за кого-что-н.Голову ломать над чем (разг.) — стараться понять или приду- мать что-н.трудное, сложное. Голову потерять (разг.) — совершенно растеряться. Вешатьголову (разг.) — унывать, отчаиваться. Головы не жалеть — не жалеть жизни.На мою голову (разг.) — на мою ответственность, а также на мою беду. На своюголову (разг.) — во вред самому себе. На голову садиться кому (разг.неодобр.) — вести себя бессовестно. На чью голову навязаться (разг.неодобр.) — пристать или напроситься. На голове ходить (разг. неодобр.) -безобразничать, своевольничать. О двух головах кто (разг. неодобр.)

о том,кто действует слишком рискованно, необдуманно и опасно. Позор на чью голову- о том, что позорно для кого-н. С больной головы на здоровую валить (разг.неодобр.) — перекладывать вину с виноватого на невиновного. С головой уйти(погрузиться) во что — целиком, совершенно отдаться чему-н. (каким-н. делам,занятиям). С головы (взять, получить) (разг.) — с одного, с каждого изучастников, с брата. Приходится по рублю с головы. С (от) головы до ног илис ног до головы (разг.) — полностью, совершенно. Джентльмен с головы до ног.Вымокнуть, вымазаться с головы до ног. Через чью голову (действовать) -минуя кого-н., не ставя в известность непосредственно заинтересованных лиц.II уменъш. головка, -и, ж. (к 1, 2, 3 и 8 знач.). По головке не погладят зачтo-н. (не похвалят, осудят или накажут; разг. ирон.). II ласк. головушка,-и, ж. (к 1 и 4 знач.). II поил. головной, -ая, -ое (к 1, 2 и 7 знач.). Г.убор. Г. мозг. Головные вагоны (передние). смотреть

ГОЛОВА

голова 1. ж. 1) а) Верхняя часть тела человека, передняя или верхняя часть тела позвоночного животного, состоящая из черепной коробки и лица у человека или морды у животного. б) перен. разг.Волосы на этой части тела человека (обычно о прическе). 2) Ум, рассудок, сознание. 3) а) перен. разг. Умный, знающий, толковый человек. б) Человек как носитель каких-л. качеств, свойств. 4) перен. Передняя часть движущейся группы, колонны. 5) перен. разг. Единица при счете (обычно животных). 6) перен. разг. Шаровидное или продолговатое соцветие растений, их плоды, вершины деревьев и т.п. 7) устар. Пищевой продукт в форме шара, конуса. 2. м. и ж. разг. 1) Руководитель, старший по положению, роли; глава. 2) Председатель некоторых выборных органов (в Российском государстве до 1917 г.). 3) а) Военное или гражданское звание (в Российском государстве до 1917 г.). б) Лицо, имевшее такое звание.

ГОЛОВА

голова 1. ж.1. (в разн. знач.) head; (в знач. единицы счёта скота) head (pl. head); (перен.: ум) mind; (мозг) brains pl. у меня этого даже и в голове . смотреть

ГОЛОВА

голова См. болезнь, вершина, воротила, глава, главный, единица, руководитель, умный в голове ветер ходит, веселая голова, взмылить голову, взять в голову, взять на свою голову, взять себе в голову, висеть над головой, войти в голову, волосы рвать на голове, вскружить голову, втемяшиться в голову, выбить дурь из головы, выбить что-либо из головы, выдать головой, выйти из головы, выкинуть из головы, вымыть голову, выпудрить голову, выскочить из головы, гвоздить в голову, дать голову на отсечение, держать в голове, дупло в голове, забрать себе в голову, забубенная голова, запасть в голову, как снег на голову, кружить голову, кураж в голове, легкая голова, ломать голову, намылить голову, напудрить голову, не идти в голову, не лезть в голову, от головы до пяток, очертя голову, повесить голову, помылить голову, понурить голову, попасть в омут с головой, попудрить голову, постоять головою, потерять голову, прийти в голову, прийти с повинной головой, пудрить голову, пустая голова, распудрить голову, с головой, с головы, с головы до ног, с ног до головы, с шумом в голове, свалить с больной головы на здоровую, свалиться, как снег на голову, свалиться на голову, сидеть в голове, сложить голову, сломя голову, сохранять в голове, стоять головой, трудить голову, хоть кол на голове теши, царь в голове. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений.- под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари,1999. голова башка, котелок, вершина, воротила, глава, главный, руководитель, умный; единица, один; болезнь; крыша, черепушка, череп, башня, скворечник, скальп, копилка, темя, черепок, чугунок, кумпол, будка, балда, интеллект, головенка, талант, шифер, темечко, разумник, старшой, чан, черепица, дыня, головушка, кумекалка, бубен, головища, чердак, разумение, шапка, жбан, шеф, компьютер, башкатень, мозги, мозган, головонька, горшок, шпиль, шлемофон, мудрец, домик, бошка, умственные способности, старший, самовар, решалка, мозжечок, шлемак, шарабанка, умная голова, бестолковка, кость, тыква, светлый ум, главизна, золотая голова, умник, умница, соображалка, соображаловка, чбан, кукундер, репа, шарабан, рассудок, чайник, начальник, дромгед, баклушка, светлая голова, протома, мыслительные способности, колбан, кочан, разум, кладезь премудрости, человек большого ума, дальнего ума человек, курятник, понималка, дальнего ума Словарь русских синонимов. голова 1. башка, котелок, черепок, черепушка, баклушка, кумпол, чердак (прост.); головушка (прост. и народно-поэт.); глава (устар. и трад.-поэт.); главизна (устар. прост.) 2. см. ум. 3. см. умница. 4. см. начальник Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. — М.: Русский язык.З. Е. Александрова.2011. голова сущ. 1. • башка • котелок • глава • черепок • черепушка 2. • башка человек как обладатель умственных способностей) 3. • разум • рассудок • ум • здравый смысл • умственные способности • мыслительные способности • интеллект • мозги внутренние способности человека, позволяющие оценивать обстановку, принимать решения и руководствоваться ими в своем поведении) 4. • руководитель • глава • шеф • начальник • начальство • патрон Словарь русских синонимов. Контекст 5.0 — Информатик.2012. голова сущ., кол-во синонимов: 112 • арбуз (13) • баклушка (12) • балабас (4) • балбеска (5) • балбешник (1) • балда (102) • баш (1) • башка (22) • башкатень (2) • башня (45) • бестолковка (11) • бошка (2) • бубен (28) • будка (27) • волостель (3) • глава (63) • главизна (2) • главный (75) • головенка (2) • головища (1) • головка (21) • головонька (2) • головочка (2) • головушка (5) • горшок (35) • гыча (1) • дальнего ума (7) • дальнего ума человек (6) • домик (21) • дромгед (2) • думалка (8) • дыня (21) • жбан (11) • золотая голова (9) • интеллект (12) • калган (6) • кладезь премудрости (10) • княвдегед (1) • колбан (2) • компьютер (52) • копилка (6) • кость (35) • котел (34) • котелок (21) • кочан (7) • крыша (49) • крышак (1) • кукундер (2) • кумекалка (6) • кумпол (13) • курятник (10) • макитра (4) • мечталка (1) • мозган (2) • мозги (24) • мозговница (3) • мозжечок (4) • мудрец (24) • мыслительные способности (7) • начальник (106) • понималка (11) • протома (2) • разум (22) • разумение (18) • разумник (12) • рассудок (19) • репа (29) • решалка (5) • ругняк (1) • руковод (7) • руководитель (86) • самовар (14) • сбой (17) • светлая голова (7) • светлый ум (4) • синцефалон (1) • скальп (4) • скворечник (23) • соображалка (7) • соображаловка (5) • старший (16) • старшой (9) • талант (28) • темечко (5) • темя (7) • тыква (31) • тыковка (3) • ум (39) • умная голова (5) • умник (37) • умница (43) • умственные способности (8) • хэд (2) • чайник (116) • чан (19) • чбан (2) • человек большого ума (4) • чердак (22) • череп (13) • черепица (11) • черепок (26) • черепушка (19) • чугунок (4) • шапка (50) • шарабан (8) • шарабанка (5) • шеф (24) • шифер (7) • шлемак (3) • шлемофон (5) • шпиль (12) • щи (11) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: арбуз, баклушка, балабас, балбешник, балда, баш, башка, башкатень, башня, бестолковка, бошка, бубен, будка, волостель, глава, главизна, главный, головенка, головища, головка, головонька, головочка, головушка, горшок, гыча, дальнего ума, дальнего ума человек, домик, дромгед, думалка, дыня, жбан, золотая голова, интеллект, калган, кладезь премудрости, княвдегед, колбан, компьютер, копилка, кость, котел, котелок, кочан, крыша, кукундер, кумекалка, кумпол, курятник, макитра, мозган, мозги, мозговница, мозжечок, мудрец, мыслительные способности, начальник, понималка, протома, разум, разумение, разумник, рассудок, репа, решалка, руковод, руководитель, самовар, сбой, светлая голова, светлый ум, скальп, скворечник, соображалка, соображаловка, старший, старшой, талант, темечко, темя, тыква, ум, умная голова, умник, умница, умственные способности, чайник, чан, чбан, человек большого ума, чердак, череп, черепица, черепок, черепушка, чугунок, шапка, шарабан, шарабанка, шеф, шифер, шлемак, шлемофон, шпиль, щи Антонимы: ноги, хвост. смотреть

ГОЛОВА

Адамова голова (глава). 1. Жарг. угол., Алт. Шутл.-ирон. Череп, изображение черепа. БСРЖ, 131; Ф 1, 116; БТС, 29; СРГА 1,19. 2. Костром. Шутл. О челове. смотреть

ГОЛОВА

ГОЛОВА́, и́,1. ж. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок – вищий відділ центральної нервової системи.Головою молодою На руку схилилась. смотреть

ГОЛОВА

аж голова́ загула́, зі сл. уда́ритися. Дуже сильно. Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький). (аж) дур голови́ бере́ться кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані розгубленості, розпачу, приголомшення через важкі клопоти, турботи і т. ін. — Треба бакшиш (хабар) готувати та визволяти Остапа, а де грошей взяти? де? кажіть! Аж дур голови береться… (М. Коцюбинський). аж за го́лову взя́тися. Уживається для вираження сильного здивування, переживання, туги, розпачу тощо. Показав се (карту) батькові, розтолкував, і старий аж за голову взявся (І. Франко); Цар як подивився: що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то аж за голову взявся: “Як-таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа віддав” (Укр. дит. фольк.). (аж) моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж моро (аж) о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме (заміж), то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять. (О. Гончар); Тягар на його (Івана) хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); (Бабич:) Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко). 2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька (горілка)? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І (аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори (власники мандатів) волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький). (аж) у голові́ моро́читься від чого і без додатка. Виникає стан запаморочення у когось (перев. від сильної дії, впливу чого-небудь). Хто ж видав, насадити таку силу сих лелій, та ще й білих! А пахнуть як, аж в голові морочиться, жадної делікатності нема в тих квітках (Леся Українка); Аж у голові морочилось від утоми (З усн. мови). (аж) у го́лову (у п’я́ти) б’є, зі сл. міцни́й. Дуже, занадто різкий. Мати продавала квас по три копійки за пляшку. Міцний, аж у п’яти б’є! (П. Панч). аж шку́ра боли́ть. 1. зі сл. ї́сти. Дуже хочеться. Нехай, мабуть, ті, в кого діти плачуть, ідуть додому, а всі інші лишаються нехай. Підвелося кілька. Діти й не плачуть, може, та їсти либонь аж шкура болить. Це ж коли той обід був (А. Головко); (Оришка:) Змерз. Аж посинів. (Антон:) Та й змерз, і їсти, аж шкура болить! (М. Старицький); // Дуже, нестерпно. (Петро:) Їсти хочеться, аж шкура болить (Панас Мирний). 2. від чого. Дуже страждати. — Вже од голоду аж шкура болить,— подумав Кайдаш і зайшов у шинок (І. Нечуй-Левицький). аж шку́ра на голові́ боли́ть. — А тут аж шкура на голові болить від тих думок (М. Коцюбинський). баламу́тити го́лову (го́лови) кому, несхв. 1. Зваблювати, спокушати. — Ось забирайся, парубче, звідси та не баламуть голови заміжнім жінкам,— виказала (Федора) сердито… (В. Дарда). 2. Підбурювати на погані вчинки, бунтувати. — Окаянна сірома нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспільству. Хіба не чув ти поголоски про чорну раду? (П. Куліш). без голови́. Нерозумний, некмітливий. Як голова без голови, то й ноги не ходять (Укр.. присл..); Мені потрібні люди розумні, а без голови і так є, та ніхто на них не зважає (З газети). без (тре́тьої (сьо́мої)) кле́пки (в голові́ (у ті́м’ї)); без кле́пок (у голові́ (у ті́м’ї)), зневажл. Хто-небудь дурний, розумово обмежений, недоумкуватий. — Він став якийсь, мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть (П. Козланюк); — Хто б подумав: Гриня і в академію! — кинула одна з конторниць, а чабан Бунтій .. мовив неголосно: — Нема таких академій, щоб набирали без клепок, а випускали з усіма клепками (О. Гончар). без тя́ми (рідше без тя́мки, без тя́мку) (в голові́). Нічого не усвідомлюючи; несамовито. І ходжу я по місту без тями (В. Сосюра); Прокіп. не розбираючи, що то він косить, .. зайшов в бур’ян і без тямки в голові косив бур’яни, аж грабки дзвеніли (І. Нечуй-Левицький); Співав (Лукин) довго, без тямки, уже всі перестали співати, а він все ще співав (Н. Кобринська); Він (Ларченко) стояв, наче чмелений, і якось без тямку дивився вниз своїми косими очима (Панас Мирний). без царя́ (без царка́) в голові́. 1. Розумово обмежений, недалекий, безрозсудний. — Я вважав, що ця роль якраз для мене. Сам Гоголь пише, що Хлестаков — “тоненький, худенький… без царя в голові… неспроможний зупинити постійної уваги на якій-небудь думці…” (В. Нестайко); Мартоха не з тих, що без царка в голові (Є. Гуцало). 2. Нерозумно, безрозсудно. Пощо на чолі поміщено книжку Ніцше..— сю блискучу, а фальшиву балаканину, сю справді анархістичну філософію, роблену “без царя в голові”,— сього абсолютно не розуміємо (І. Франко). би́тися голово́ю об сті́ни. Перебуваючи в стані розпачу, даремно докладати зусилля, щоб запобігти чомусь небажаному. — Коли ж він (Василько) до політики доріс. — Вони про це не говорять батькам, вони ховаються від батьків. а потім батьки б’ються головами об стіни (М. Стельмах). би́тися голово́ю в мур. Стара пані тільки що головою в мур не б’ється, та нічого не врадить (Марко Вовчок). би́ти / уда́рити в го́лову кому і без додатка. Виклика́ти запаморочення, стан сп’яніння; п’янити. — А що, паніматко! Чи немає в тебе чого міцнішого од цієї гіркої? Щось горілка не дуже б’є в голову,— тягнеш, тягнеш, а в голові все-таки не шумить (І. Нечуй-Левицький); Вино розбирає, вдаряє в голову, на очі навертаються сльози (В. Гжицький); Гаряча варенуха трохи вдарила йому в голову (І. Нечуй-Левицький). бі́дна голі́вонька (голова́). 1. зі сл. моя́, на́ша. Уживається для вираження відчаю, розпачу. Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись за мене! Ох, Усте, бідна наша голівонька (Марко Вовчок). 2. зі сл. твоя́, ї́х. Уживається для вираження співчуття чиїм-небудь переживанням. — З такою втіхою я б у домовину рада. Ще дасть (мати) тебе заміж за якогось гайдамаку старого,— ось побачиш .. Ох, Марусечко мила! Марусечко люба! Бідна ж твоя голівонька (Марко Вовчок). бра́ти / взя́ти го́лову в ру́ки. Уважно задуматись над чимсь, зосередитися на чомусь. — Вам .. треба взяти голову в руки та подумати до кінця і забути все минуле (І. Микитенко). бра́ти / взя́ти (забра́ти) (собі́) в го́лову. 1. Думати про що-небудь, задумуватись над чимсь. — Побачать начальники, що не поступаємось і візьмуть собі в голову: мабуть, суд не по правді — треба пересудити (Б. Грінченко). 2. Міркуючи, вирішувати що-небудь; надумувати. — Та що се ти узяла в голову? Чи він же тобі рівня? .. Крепак (кріпак)! (Г. Квітка-Основ’яненко); Що він (Матвій) собі у голову забрав? (Л. Первомайський); // Уявляти що-небудь. (Горпина (до Гордія):) О, бодай вас! Ви вже так розмалювали мене, що я й невість-що заберу собі в голову (М. Кропивницький); Голова вдався собі разом тупиця і гординя. Колись він був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш). бра́тися (хапа́тися / вхопи́тися) за го́лову. Бути у відчаї, розпачі; дуже переживати, шкодувати. — Призначають у середню школу пташа жовтороте, а потім беруться за голови (Ю. Збанацький); Коли він (Горький) прочитав у “Раді” листа (Винниченка) .. то все хапався за голову, хвилювався й повторював: Так мені й треба (М. Коцюбинський); Побитих тисячу горшків, А де побито — розбери! Чи там, чи тут? .. Як глянув зав з-під козирка, Вхопивсь за голову й сказав: — Гукніть негайно Хом’яка (С. Олійник); // Дивуватися. З якими гордощами мазюкав я на взір “цьоциних” такі “ружі”, що аж сама “цьоця” бралася за голову (І. Франко). ва́жити голово́ю (життя́м) чиєю (чиїм). Наражати кого-небудь на смертельну небезпеку. — Боже, він жартує! Ви ж головою важите своєю. Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали! (Леся Українка); Чи міг ще раз важити своєю головою, тепер уже напевне знаючи, що вмре (В. Козаченко); Вже скільки разів він (козак) наражався на небезпеку, скільки разів важив своїм розхристаним життям, а проте ласкава доля поки що не зраджувала його: в лиху годину вона дбайливо відводила від нього кістляву руку смерті (С. Добровольський); Але ж там було небезпечно. Я не міг важити вашим життям (Ю. Яновський). вали́ти з хво́рої голови́ на здоро́ву. Перекладати вину з винного на невинного; звинувачувати невинного. — До цієї каменюки, що в мене на душі, ти теж в якійсь мірі причетний.— Що ще скажи! — похопивсь Віктор.— Вали з хворої голови на здорову! (А. Головко); — Марія все роздає старцям, а мене звинувачує в злодійстві, валить з хворої голови на здорову (З журналу). вбга́ти в го́лову що. Усвідомити, сприйняти, засвоїти, зрозуміти або запам’ятати що-небудь. — Це для вас в житті небезпечна річ,— сказала Каралаєва, не примічаючи, що перекручує ймення, котрі вона не могла собі вбгати в старечу голову ніяким робом (І. Нечуй-Левицький); Хома ніяк не міг убгати в голову думку, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші (М. Коцюбинський). вбива́ти / вби́ти в го́лову що, кому, чию. 1. Частим повторенням, нагадуванням чи биттям примушувати кого-небудь запам’ятати, засвоїти щось. Довго вона мучилася з нею, довго била, поки таки вбила їй у голову, як і що треба робити (Панас Мирний); — Ви, Степане Васильовичу, хоч лінійкою, хоч стусанами, хоч мордачами вбийте цю рихметику (арифметику) в його дурну голову (М. Стельмах). 2. Настирливо доводити кому-небудь щось, переконувати когось у чому-небудь. Вона (мати) вбивала йому у голову, що він красивіший, розумніший і здібніший за інших (Д. Ткач); Книжчини (фашистські) були розраховані на німецьку молодь, яка виросла після війни й не мала про неї сталої думки. Цим юнакам і дівчатам вбивали в голову, що всі претензії Гітлера були цілком справедливими (Л. Дмитерко). вбива́ти / вби́ти собі́ в го́лову що. Вперто, невідступно триматися якихось думок, переконань, намірів. — Ви, пане Франко, таки справді чудний чоловік! Написати мені листа, приїхати до Коломиї, а потім вбити собі в голову, пробачте на слові, якусь дурницю (П. Колесник); Клим і синок Олександра Підіпригори найкраще вчилися в церковноприходській школі, а тепер вбили собі в голови, що мають десь далі вчитися (М. Стельмах). вбира́ти (втя́гувати) / ввібра́ти (втягти́, втягну́ти) го́лову в пле́чі. Знітитися від чого-небудь (від страху, сорому тощо). Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати, як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний); Наказ німецького коменданта був вислуханий при повній тиші. Навіть ліве крило не ворушилося, а стояло, увібравши голову в плечі (Григорій Тютюнник); Сльоза, увібравши голову в гострі плечі, ніби переляканий заєць, уже ввірився ногам (П. Панч); — Полозенко втяг голову в плечі, немов слимак у власну мушлю, і вже мовчки слухав суперечки про природу (І. Цюпа). в голові́ кебе́та догори́ дри́ґом ста́ла у кого. Хто-небудь збожеволів, утратив здатність чітко мислити. Одного разу серед ночі .. він будить тих, що поснули, і наказує хутко вдягатись. Коли б він не підморгнув до кожного, можна було б подумати, що в нього в голові кебета догори дриґом стала (Олесь Досвітній). в голові́ подлу́бати, жарт. Розміркувати, обдумати. (Нечипір:) Легко сказати, Тяжко зробити: Перш треба подумать, в голові подлубать! (М. Кропивницький). ве́ртиться (кру́титься) в голові́ у кого. 1. Хто-небудь ніяк не може пригадати щось. У мене зараз не вертиться в голові й жодна фраза з тих запальних і довгих наших розмов, які заповнювали всі вихідні вечори (З газети); Слова відомої пісні крутяться в голові у мене, але які саме, не знаю (З усн. мови). 2. Постійно, весь час виникає у свідомості, в уяві кого-небудь. У генерала, який перебував у стані надзвичайного нервового напруження, вертілося в голові незбориме бажання застрелити негідника, що зрадив своїх однодумців (З журналу); Після дідових розповідей в голові вразливого хлопчика крутилися героїчні картини минулих років (З газети). вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). — Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер’янці та автори пашквільних (пасквільних) віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо (З. Тулуб); — Виб’ємо з тебе дур! — крикнув Кузьменко і, ковтнувши міцної горілки, взявся за канчук (З. Tулуб). вибива́ти / ви́бити (дур (ду́рощі)) з голови́, без додатка. Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови (інші просилися, щоб додому поближче, Максим же на запитання, де бажає служити, сказав, що на Курилах, — дальшого місця просто не знав) (А. Дімаров); Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Ю. Збанацький); “Не ви мені, а я собі виберу пару”, — затялася (Орина) на своєму, і ні прохання, ні погрози, н ви́бити з голови́. 1. зі сл. собі. Позбутися якоїсь нав’язливої думки, перестати думати про кого-, що-небудь. Правда, вже вибив собі з голови, що вона з нього кепкує перед чоловіком, та зате набрав переконання, що вона забавлялась Славком із нудьги (Л. Мартович); (Рябина:) Дочку мою, не в гнів тобі кажучи, ти собі з голови вибий! (І. Франко); — Я не така дурна, як ви гадаєте, і вибийте собі те з голови! (О. Кобилянська). 2. Примусити кого-небудь відмовитися від чогось. Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, .. вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої (Києве) Золоті ворота (П. Куліш); — Хапайте їх та закидайте в тюрми, забивайте в кайдани, а потім лупіть батогами, скільки мога! Я виб’ю з їх дурних голів той вільний дух (І. Нечуй-Левицький); І вони обидві з Окуневською вибили мені з голови план подружжя з професором-ди ви́вітрити хміль з голови́ чиєї, кого. 1. Зробити кого-небудь зовсім тверезим; протверезити. Звістка про те, що вони пролітають над прикарпатськими лісами — його рідною стихією — одразу вивітрила хміль з його голови (З газети). 2. Спонукати кого-небудь реально сприймати, оцінювати дійсність, не вигадуючи чогось нездійсненного. — А я мислю, що мусимо прийняти рішення і вивітрити хміль з голови Нерчина (Н. Рибак). ви́кинути / викида́ти з голови́ (з па́м’яті, з ду́мки і т. ін.) кого, що. Перестати думати про кого-, що-небудь, забути когось, щось. — Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови. То тільки злі діти так кажуть. (Панас Мирний); — Раджу, Степо, викинути з голови кавалерів, візьмися ліпше за книжки (П. Гуріненко); О. Василь знов став милим і веселим, а Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М. Коцюбинський); Та чи б я за таким плакала та побивалася? Я б його й з думки викинула (Панас Мирний); Кілька хвилин П’єнтак щось сердито бурмотить собі під ніс, потім викидає геть з голови бундючного кооператора. До біса. (С. Журахович); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш; а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ’яненко); Всі порожні обіцянки, яких надавав сьогодні Га ви́летіти (ви́вітритися) / виліта́ти (виві́трюватися) з голови́ (з па́м’яті). Зовсім забутися. — Ну, от і прийшов новий день святої волі. Я була певна в собі, що в Антона лайка чисто з голови вилетіла (О. Кониський); Чагара я не згадувала, і не тому, що мені була злоба до нього, а просто тому, що він якось вилетів мені з голови (М. Хвильовий); Геть вивітрилася з голови висока кравцева наука, бо була як хворобливе сновидіння, тож і сподівався (Іван), що зараз прокинеться і вся ця мана розвіється димом (Ю. Збанацький); — Іду до неї — знаю, що буду говорити, прийду — все з пам’яті вилітає (М. Стельмах). повиліта́ти з голови́ (про все). — Колись я писав вірші, знав напам’ять Овідія, Горація, а тепер все чисто повилітало з голови (І. Нечуй-Левицький). вилива́ти (ли́ти) / ви́лити поми́ї на кого, грубо. Ганьбити, заплямовувати кого-небудь, звинувачуючи в чомусь осудливому. Сам (Прудон) зажив собі слави, а сам не так уже й погано уживався з порядками Луї Філіпа і Гізо, як ви уживаєтеся з сучасним режимом, хоча потроху бурчите і виливаєте на нього ліберальні помиї (М. Стельмах); — Прочитав (Дмитро Федорович) лютощами сповнену писанину. Не обурювався, не доводив, що то наклеп. Тільки й сказав: — Я не знаю, хто ллє ці помиї на мене (В. Большак); Русевич, виступаючи вдруге, почав з того, що постарався вилити на своїх противників якнайбільше помиїв (Ю. Шовкопляс). вилива́ти поми́ї на го́лову кому. (Віталій:) Не деріть так високо носа, а дивіться під ноги, щоб часом не спіткнулись та не впали в помийницю з тими помиями, що зараз виливаєте на голову мені, братові, його дитині! (І. Карпенко-Карий). обли́ти поми́ями кого. — Ти ще відповіси за такі слова і за те, що дів випада́ти / ви́пасти з ду́мки (з голови́, з па́м’яті). Зовсім забуватися. Їдемо ми на базар, а в мене ті слова з думки не випадають (І. Нечуй-Левицький); — Щось пам’ятаю. Пам’ятаю. Тільки зовсім було випало з голови (Ю. Збанацький); За цілий день не випала йому з пам’яті нинішня оказія (Є. Гуцало). вироста́ти / ви́рости на го́лову над ким. Набувати значних переваг порівняно з іншими. — Зайцем бути набридло! Наполоханим зайцем. — А ви знаєте, що вас жде? — Не знаю. І знати не хочу. Набридло. Ну що я міг сказати. Совість моя була чиста. Я попередив. Я потай гордився своїм вчинком. Аж виріс на голову над своїми колегами (А. Дімаров). ви́соко нести́ (трима́ти) го́лову. Поводити себе гордо, впевнено, з почуттям власної гідності. Біля воріт фабрики товчуться люди .. Вони лагідно зазирають у вічі всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу і високо несе голову: то, мабуть, хазяї, службовці (Ю. Яновський); — Адже ти..— великий чоловік! На тебе світ очима пряде, стежить, як ти сів, як устав, як рушив, як пішов. Все це мусиш собі назавжди взяти втямки та й тримати голову високо (О. Гончар). відірва́ти го́лову кому і без додатка, грубо. 1. Суворо покарати кого-небудь. — Будь здорова. Коли ж хто зобидить тебе — прибігай до мене і я йому голову відірву! — хмуриться парубоче обличчя (М. Стельмах). 2. Знищити кого-, що-небудь; розправитися з кимсь, з чимсь. — Чи се (віщування) значить, що й ворожій силі, яка напосілась на Україну, я відірву голову і вона не заїсть мене? (І. Франко). відповіда́ти голово́ю за кого—що. Брати на себе повну відповідальність за кого-, що-небудь до готовності поплатитися життям. Кожен знає свою ділянку і відповідає за неї головою (В. Москалець); В кузові матеріальні цінності, за які вони обидва відповідають головою (М. Ю. Тарновський). ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Хижняк); Ні, такі діти не беруть близько до серця її турбот про рідне гніздо. Одне мале, а друге молоде, ще вітер посвистує в їхніх головах (М. Стельмах); // без додатка. Легковажний, несерйозний. А парубки тії — сказано, вітер в голові, молодії — вибрали десь музики і повели молодих по селу (Марко Вовчок); Так що же це він? Хизувався, як хлоп’як? А чи ще вітер у голові грає, і він просто вигадує? (В. Козаченко); — Ти ж у мене виріс під стелі, а в голові ще вітер віє (Ю. Збанацький). бага́то ві́тру (в голові́). Видно вухатого, що в його вітру багато (Укр.. присл..); — Вітру у тебе в голові багато,— казала Ганна Сильвестрівна (І. Сенченко). з вітерце́м у голові́. — Так ві́шати / пові́сити го́лову. Журитися, засмучуватися або бути у відчаї, втрачати надію, зневірюючись у чомусь. Глибоко затягнувся (Вихор) цигаркою: — Не вішай голови. Візьми себе в руки. Який там у біса жаль? Хай просяться твої хлопці на флот і все побачать (В. Кучер); Як же побачив (Шрам), що Сомка немає, то й голову повісив (П. Куліш); (Перун:) Скоро тілько (тільки) хлопи шуму наробили, а ви зараз і голову повісили (І. Франко). влі́зти в го́лову чию, кому і без додатка. Виникнути, з’явитися в свідомості, в думці. — А ти. чого стоїш, руки звісив,— звернувся Бульба до Андрія.— Чого ж ти, собачий сину, не відлупцюєш батька? — От іще вигадав,— сказала мати, — обіймаючи Андрія.— І влізе ж таке в голову, що рідне дитятко та батька било (О. Довженко); — Дозвольте, я гляну в його кімнаті на столі. Я йому давав один документ, проект розширення цеху,— випалив Масло першу фразу, яка влізла в голову (А. Хижняк). впада́ти / впа́сти в го́лову (на ду́мку) кому. Хто-небудь думає про щось, додумується до чогось. Конгресменам, що виколисували атомний вибух у Аламогордо, і в голови не впадало, що ця новина не була власне несподіваною для .. делегації (Н. Рибак); Очевидно, молодик аніскільки не сумнівається в своєму праві робити тут усе, що тільки впаде йому в буйну голову (Ю. Шовкопляс); Тоді Мартосі впало на думку взяти й Дарку з собою до двора на роботу (Леся Українка). впа́сти у ду́мку. Як впало йому у думку і в душу, що в Овручі погано людям жити, то як наче зернятко яке прийнялося (Марко Вовчок). встроми́ти го́лову в петлю́. 1. Повіситися. Аркадій зрозумів, що його поставили перед альтернативою: або самому встромити голову в петлю, або вказати на когось (Ірина Вільде). 2. Опинитися в скрутному, загрозливому становищі з власної вини. Вона й сердита на сина, а разом і жалко його, ой, як жалко. Воно ж молоде ще, нерозумне, того й дивись, десь у петлю свою голову встромить (А. Дімаров). вступа́ти / вступи́ти в го́лову кому і без додатка. Викликати в кого-небудь стан сп’яніння; п’янити когось (про хмільні напої). (3-й вартовий:) Та нащо нам вода? Сьогодні й чисте можна пить! Гуляймо! (2-й вартовий:) Та чисте дуже в голову вступає (Леся Українка); — Чув я,— каже (Демко),— за тії Палестини. Оце ж до тих Палестинів і посуну! І що йому міцніш у голову вступає, то він далі посува. Вже й поза тії Палестини,— хвалиться,— втопчу стежку (Марко Вовчок). втелю́щитися в го́лову кому, фам. З’явитися і невідступно триматися в чиїй-небудь свідомості (про думку, ідею тощо). На моє нещастя, втелющилася мені в голову підозра (Ю. Збанацький). втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось. — Отаке-о вибухалось прездорове одоробло, а мати повинна втовкмачувати в його дурну макітру, як годиться вестися гречному козакові з добрими людьми! (О. Ільченко). 2. Переконати, запевнити кого-небудь у чомусь. Ну хто їй втовк у голову, що вона має хист артистки? (М. Чабанівський); — Усі ви (мужики) боїтесь тієї лікарні, як чорта, а чого? З’їдять тебе там чи що? Та хіба вам що втовчеш у дурну довбешку! (Б. Грінченко); Попи старанно втовкмачували в голови повстанців, що Острозький дає волю посполитим на козакування (Іван Ле). втелю́щити у го́лову. — Вам нічого і не втелющиш у голову (Ю. Смолич). втопи́ти го́лову (до́лю) чию. Знівечити, занапастити життя собі або комусь (перев. нещасливим шлюбом). — І чого встряв сюди Чіпка. Уже яка мати, така й дочка: яблучко від яблуньки недалеко одкотиться. Утопить він свою голову, та й мою разом! (Панас Мирний); Господи, що це за життя?! Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (М. Коцюбинський). втопи́ти голо́воньку. Так, кумо, так! Не вгадала я долі своїй донечці: втопила її головоньку за п’яницю, я ж думала, як лучче (Леся Українка). втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову. 1. Ставати нездатним обдумано, розсудливо діяти, поводитися (перев. у складній ситуації). Звірячий жах ганяв його по хаті, од дверей до дверей, а він намагавсь гамувати його і весь тремтів.— Не втрачай голови. — говорило щось у ньому (М. Коцюбинський); (Романюк:) Не бійся: твій тато не з тих, хто голову губить. (О. Корнійчук); Та не було часу на бідкання, а Мстислав не був з тих, що тратять у скруті голову (Ю. Опільський); Я сам голову згубив — скочив на ноги та як гукну на повний голос: “Браво, Манюрка!” (Ю. Яновський); Найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях, і ми зовсім стратили голову та живемо як у тяжкому сні (М. Коцюбинський); // Переставати реально, об’єктивно сприймати й оцінювати факти, дійсність. Гітлер, зірвавши великий куш, утратив голову: він гнав час, мов перекладну тройку на поштовій дорозі (О. Сизоненко); // Напружено думати гаря́ча голова́. Запальна, нестримана людина. — Дуже недоречно,— суворим голосом мовить сліпий,— через декотрі гарячі голови може загальмуватися важлива справа (Ю. Яновський); — Потоцький знає, чим закінчиться та нерозумна затія гарячих голів, і не піде за ними (Я. Стецюк); Більша частина делегатів стоїть на твердих, виважених позиціях, але були й гарячі голови, які заходили надто далеко у своєму радикалізмі (З газети). гла́дити / погла́дити по голі́вці (голові́) кого і без додатка. 1. Хвалити, заохочувати. Я помітила, що ти .. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладити (Леся Українка). 2. Потурати, залишати без покарання. гла́дити по голова́х. Батьки, які синів не вчили, А гладили по головах, І тільки знай що їх хвалили, Кипіли в нефті (нафті), в казанах (І. Котляревський). голова́ боли́ть у кого, кому і без додатка. Хто-небудь турбується, уболіває за когось—щось. І чого тобі так за всякий дріб’язок болить голова? (М. Стельмах); (Кряж:) Весна, а в тебе й голова не болить, чи там сіють, чи ні (М. Зарудний); За довгі роки всіляких кампаній, реляцій і бенкетів колишні “хазяї” навчилися грати у що вгодно… А про справжнє діло, про землю-годувальницю — голова не боліла (З журналу). голова́ ва́рить у кого, чия. Хто-небудь розумний, кмітливий. — Певно, спросоння в мене голова не дуже варила, бо я майже нічого не міг збагнути (Л. Смілянський). голова́ діря́ва у кого, чия і без додатка. Хто-небудь безпам’ятний, забутливий. — Ой, коли б же не забути до ранку та сказать жінці про дочку .. Ой, мабуть, забуду! Чогось на старість у мене голова стала дірява (І. Нечуй-Левицький); Вона підійшла до столу й вигукнула: — Ні, не буде мені дороги, голова зовсім дірява стала… найголовніше — яблука — забула (В. Собко). голова́ є у кого і без додатка. Хто-небудь розумно, розсудливо міркує. — Каєшся тепер, плачеш. А раніше що думала, а раніше голова була? (Панас Мирний). голова́ з ву́хами. Хто-небудь не здатний швидко здогадатися про що-небудь, зрозуміти; некмітливий, нерозторопний. — Голово з вухами! Хоч при людях кажи на мене ти! — сказала Онися, торкнувши його по руці (І. Нечуй-Левицький). голова́ злеті́ла (впа́ла, покоти́лася і т. ін.) (з плече́й (з плеч, з пліч)). Хто-небудь загинув. О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати, Та так, щоб голова злетіла з плеч (Леся Українка); — Мені там (на війні) теж не мед питиметься… Може, й голова злетить (Григорій Тютюнник). голова́ з плече́й (з пліч). Загрозливе становище, смерть. Багатому йти на суд — тринь-трава, а бідному з пліч голова (Укр.. присл..). голова́ (іде́ (хо́дить) / пішла́ (заходи́ла)) о́бертом (кру́гом, хо́дором і т. ін.) чия, у кого, кому і без додатка. 1. У кого-небудь виникає стан запаморочення (від хвороби, болю, голоду і т. ін.). Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк); У мозку (Якова) сон-туман, тім’я мов хто коліном надавлював, голова кругом ходила (Панас Мирний); Голова ходила ходором, кружила, боліла.. Щоб хоч трохи очуматись, він пішов походити по ярмарку (Панас Мирний); Дух їстівного вдарив у ноздрі (ніздрі) й голова пішла обертом (І. Багряний). 2. Хто-небудь перебуває в стані приголомшеності, відчуває розгубленість (від надміру вражень, численних турбот, справ і т. ін.). Його голова йшла обертом від тих палких думок, які Іван (Тобілевич) привіз з Києва (Ю. Мартич); Контрактом же я так зв’язаний, що не можу кинути службу раніше .. Голова йде кругом (М. Коцюбинський); І то правда, скільки ти голова́ кру́титься (моро́читься, па́морочиться, макі́триться і т. ін.) / закрути́лася (заморо́чилась, запа́морочилася, замакі́трилася і т. ін.) чия, у кого, кому і без додатка. 1. Кого-небудь охоплює стан, при якому все ніби хитається. В глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють… тисячі робітників (М. Коцюбинський); На рундуку у неї голова закрутилася, ув очах потемніло і. як сніп, вона повалилася додолу (Панас Мирний); Глянув (Улас) униз, і в його голова заморочилась (І. Нечуй-Левицький); Здавалось, хвилина — і голова йому запаморочиться, він упаде під людські ноги (Ю. Збанацький); Я ж уроки вчив, аж голова замакітрилась (О. Донченко). 2. Хто-небудь розгублений, приголомшений чимось (сильними враженнями або численними справами, турботами тощо), не знає, що робити, як діяти. У всій його постаті вчувалася впевненість бувалого вояки, котрому за найтяжчої скрути не паморочитьс голова́ лягла́ (полягла́, покоти́лася і т. ін.) чия і без додатка. Хто-небудь загинув. Де полягла козацька голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка); Невже Трясило гине. Шаблюка блиснула в Марини, і покотилась голова (В. Сосюра). голова́ на пле́ча́х (на в’я́зах) у кого. 1. Хто-небудь розумний, тямущий. (Свирид:) У іншого ніби й голова на плечах, а придивишся гарненько… (Пилип:) Побачиш порожнє місце (М. Кропивницький). 2. Хто-небудь ще живий, не вмер. — Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до неї доторкнешся, поки в мене голова на плечах! (П. Куліш). голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та у кого. Є розум. (Василь:) Дуже вже вона маніжиться! У мене, слава Господові, голова не половою набита! (М. Кропивницький). голова́ пу́хне (розпуха́є, ре́пається, розко́люється, тріщи́ть) від чого, у кого і без додатка. Хто-небудь постійно зосереджений на здійсненні чого-небудь, напружено думає про що-небудь. — Коли вночі не спиться, почну примірятися в думці, як би це я хазяйнувати почав. Так чи повіриш, аж голова пухне од клопоту (А. Головко); Від дум і гадання розпухала (у Надії) голова (Я. Баш); — Наговорив стільки, що аж голова репається од думок (І. Цюпа); Голова в голови розколюється од думок різних (Остап Вишня); — Аж голова тріскає від усіх тих дурниць (І. Франко); Голова тріщала від нових понять про світ і людей (Іван Ле). голова́ розва́люється (ло́пається і т. ін.) у кого і без додатка. Хто-небудь мучиться, страждає від сильного головного болю. — Приїдеш бувало в найглухіше село, забрьоханий, стомлений як чорт. Голова розвалюється (Ю. Збанацький); — Та замовчіть, бодай вам заціпило! Бо од вашого крику у мене вже й голова скоро розвалиться (А. Дімаров); Голова лопається від дивного неприємного дзвону й болю (Ю. Збанацький). голова́ тумані́є (тума́ни́ться, чмані́є і т. ін.) від чого і без додатка. Хто-небудь втрачає чіткість думки, здатність виразно сприймати все навколишнє (від хвилювання, сильного болю, голоду і т. ін.). Від голоду його нудило, голова туманіла, в скронях щось стукало лютим болем (З. Тулуб); Все клекотіло в ньому. Жаром палило груди, туманилась голова (А. Шиян); Від тих суперечок голова чманіє (К. Гордієнко). голова́ ці́ла (на пле́ча́х) у кого і без додатка. Хто-небудь живий, не загинув (у бою). Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла голова була на плечах (П. Куліш). голови́ (ро́зуму, ума́ і т. ін.) не прикла́сти. Не можна зрозуміти, збагнути, знайти причину чого-небудь, розв’язати, вирішити щось. — Ніяк голови не прикладу, де ти міг сало дістати? (М. Стельмах); Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її (Ярину) Єремія в поході? (П. Панч); — І чого ви полізли до нас, ума не прикладу? У вас же своя ланка, свої буряки (В. Кучер). ро́зуму (ума́) не приложи́ти. Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки на світі робити (Г. Квітка-Основ’яненко); (Олекса:) Я ума не приложу, що тут коїлось? (І. Карпенко-Карий). го́лову за го́лову. Обов’язкова відплата тим самим за заподіяну кривду, образу і т. ін. Обвинуватили його (барона) в убивстві ґазди, а закон такий: око за око, зуб за зуб, голову за голову (Три золоті сл.). го́лову (свою́) прихили́ти де. Знайти якийсь притулок, пристановище; влаштуватися десь. Прийдеш над сю гору,— пустиня, спалена сонцем, ні прутика, ні гіллячки, щоб хоч де голову прихилить від палу… (Панас Мирний); — Доки живу — земля моя, я господар на ній. Гичак поділив, а тепер, на старість, не має де голову прихилити (М. Томчаній); — Куди ж нам, Денисе, найкраще податися, де голову прихилити. (М. Стельмах); Хіба мало таких .. тиняється по світу, де б свою голову прихилити? (Панас Мирний). го́лову тума́нити чию, кому і без додатка. 1. Інтригувати, обманювати кого-небудь, говорячи про щось малозрозуміле, недоступне для чийогось розуміння або явну неправду. — Чи ти не збожеволіла, дочко? — Поневолі збожеволієш, коли таке. — Мотре! не тумань ти голови моєї: розкажи по-людськи,— що там таке? (Панас Мирний); Вона думала, що це від серця, довірилась йому, а він тепер, може, вже іншій дівці солодкі слова нашіптує, голову туманить! (М. Томчаній); — Нащо це, Андрію, малому голову туманити? — Та хай знає, може, колись згодиться (М. Стельмах). . смотреть

ГОЛОВА

голова́ сущ., ж., употр. наиб. часто Морфология: (нет) чего? головы́, чему? голове́, (вижу) что? го́лову, чем? голово́й, о чём? о голове́; мн. что? г. смотреть

Видео:Как запомнить ударения за 1,5 минуты | ЕГЭ русский языкСкачать

Правильное ударение за голову

ПОДГОТОВКА ТЕКСТА К ОЗВУЧИВАНИЮ

§240. Русское словесное ударение

Словесное ударение в русском языке характеризуется разноместностью (может стоять на любом слоге и любой части слова: но ́ вости , нау ́ ка, обуче ́ ние, буржуази ́ я и т.д.) и подвижностью (в разных грамматических формах слова может переходить с одного слога на другой: голова ́ , го ́ лову; при ́ нял, приняла ́ ; сме ́ лый, смела ́ и т.д.).

Предлоги, союзы и частицы обычно не имеют на себе самостоятельного ударения и примыкают к самостоятельным частям речи: за горо ́ й , не была ́ , оте ́ ц бы, придёт ли, сади ́ сь же. В некоторых случаях ударение переходит на предлог: по ́ д гору, на ́ пол, за ́ ночь. Таким образом, самостоятельные и служебные слова имеют одно словесное ударение, составляя единое по звучанию фонетическое слово.

Примечание. Небольшое число служебных частей речи имеют слабое ударение, не изменяют качества «ударного» гласного. Это союзы но, словно, точно, то.. .т о . некоторые предлоги, не нарушающие смысловой связи с наречиями ( вдоль, напротив, кроме, рядом с, между и т.д.), частица ну.

Сложные слова, а также слова с приставками анти-, меж-, около-, контр-, свер х- , супер-, экс- и др. могут иметь, кроме основного, побочное (или второстепенное ) ударение, условно обозначаемое знаком гравис ( ‘). Но среди сложных слов много и одноударных: предвое ́ нный, самостоя ́ тельный, автомаши ́ на, общежи ́ тие и т.д. Побочное ударение обычно по порядку бывает первым (ближе к началу слова), а основное – вторым (ближе к концу слова): кля ́ твопреступле ́ ние, ко ́ нтрата ́ ка, о ́ колозе ́ мный, про ́ форганиза ́ ция, стро ́ йотря ́ д, самолётострое ́ ние , во ́ донепроница ́ емый, гла ́ ввра ́ ч, ме ́ жобластно ́ й, ме ́ жреспублика ́ нский, су ́ перобло ́ жка, ви ́ це-президе ́ нт, э ́ кс-чемпио ́ н и др.

Правильный выбор места ударения в слове имеет большое значение в работе над культурой устной речи. Ниже приведены примеры, в которых наиболее часто встречается ошибочное ударение . Это могут быть как отдельные слова, так и некоторые грамматические формы слов:

1) Имена нарицательные:

аге ́ нт, агроно ́ мия, алфави ́ т, апо ́ криф, апостро ́ ф, аре ́ ст , асимметри ́ я, балова ́ ть(ся), ба ́ рмен, бесо ́ вщина, бла ́ говест, бо ́ чковое, браву ́ рный, бряца ́ ние, валовы ́ е, вало ́ м вали ́ т, вероиспове ́ дание, верхове ́ нство, ве ́ черя, ге ́ незис, гражда ́ нство, гроте ́ сковый, грунтовы ́ е, дала ́ й-ла ́ ма, дефи ́ с, диа ́ спора, диоптри ́ я, диспансе ́ р, до ́ гмат , дре ́ вко, духовни ́ к, жалюзи ́ , жерло ́ , зави ́ дно, зна ́ мение, изы ́ ск, и ́ конопись, иконопи ́ сец, искони ́ , исче ́ рпать, катало ́ г, ка ́ тарсис, каучу ́ к, кладова ́ я, клобу ́ к, коло ́ сс, колла ́ пс, коклю ́ ш, кра ́ шение, креме ́ нь, ку ́ хонный, ма ́ ркетинг, мастерски ́ , месси ́ я, мимикри ́ я, многочасовы ́ е, мусоропрово ́ д, наме ́ рение, недви ́ жимость, недрема ́ нное (око), не ́ нецкий , непроторённый, несказа ́ нно, неуставны ́ е (отношения), нефтепрово ́ д, новорождённый, обеспе ́ чение, обесце ́ нить, облегчи ́ ть, ободри ́ ть, образова ́ нщина, однососта ́ вное, опто ́ вый, осве ́ домиться, о ́ тзыв (на рукопись), отзы ́ в (депутата), отку ́ порить, отча ́ сти, па ́ мятуя, пи ́ хта, плато ́ , повторённый, подро ́ стковый, предвосхи ́ тить, прину ́ дить, приобрете ́ ние, разгосуда ́ рствление, санитари ́ я, скро ́ енный, созы ́ в, сосредото ́ чение, сре ́ дства, столя ́ р , ста ́ тус, стату ́ т, стори ́ цей, табу ́ , тамо ́ жня, тамо ́ женный, торги ́ , танцо ́ вщица, тоте ́ м, травяни ́ стый, углуби ́ ть, украи ́ нский, уме ́ ньшить, упро ́ чение, факси ́ миле, фее ́ рия, фено ́ мен (явление), хво ́ я, хло ́ пковое, хода ́ тайство, ценова ́ я, христиани ́ н, шасси ́ , щаве ́ ль, экспе ́ рт, языкова ́ я (норма), языко ́ вая (колбаса).

Во многих словах наблюдаются колебания в постановке ударения: равноправные варианты – джи ́ нсовый и джинсо ́ вый , заи ́ ндевелый и заиндеве ́ лый, комба ́ йнер и комбайнёр, металлурги ́ я и металлу ́ ргия, про ́ полис и пропо ́ лис, петля ́ и пе ́ тля, роже ́ ница и рожени ́ ца, ржа ́ веть и ржаве ́ ть, са ́ жень и саже ́ нь, тво ́ рог и творо ́ г, фа ́ нза и фанза ́ ; при нормативном ударении а ́ вгустовский допустимо августо ́ вский, при берёста допустимо береста ́ , при ра ́ кушка допустимо раку ́ шка, при насторожённый допустимо насторо ́ женный; при нормативном ударении индустри ́ я – устарелое инду ́ стрия, при сметли ́ вый – устарелое сме ́ тливый, при ра ́ курс устарелое раку ́ рс;

2) Имена собственные:

Айги ́ , Е ́ вно, Азе ́ ф, А ́ бэ, Ко ́ бе, Ели ́ н Пели ́ н, Заходе ́ р , Пе ́ рес де Куэ ́ льер, Сте ́ йнбек, Сэ ́ линджер, Руа ́ ль А ́ мундсен, Бальмо ́ нт, Воронцо ́ ва-Да ́ шкова, Капи ́ ца, Се ́ ргий Ра ́ донежский, Серафи ́ м Саро ́ вский, Сальвадо ́ р Дали ́ , Иереми ́ я, Пикассо ́ , Зоси ́ ма. Алекси ́ й, Игна ́ тий Лойо ́ ла, протопо ́ п Авваку ́ м, Юлиа ́ н Т у ́ вим, Соколо ́ в-Микито ́ в, Са ́ юдис, Ана ́ дырь, Балаши ́ ха, Вели ́ кий У ́ стюг, Ки ́ жи, Ра ́ донеж, гора На ́ родная, Ставропо ́ льский край, Ганно ́ вер, Че ́ тьи-Мине ́ и, Апока ́ липсис, Кали ́ гула, Моло ́ х, Ка ́ рнеги-холл, Комеди ́ Франсе ́ з. Метропо ́ литен-О ́ пера, Мьянма ́ , Никара ́ гуа, Перу ́ , Квебе ́ к, Си ́ дней, Массачу ́ сетс, Миссу ́ ри, Форо ́ с , Шри-Ланка ́ .

В некоторых именах собственных допустимо вариативное ударение: Нью ́ тон (но традиционно: Ньюто ́ н ), Ре ́ мбрандт (но традиционно: Рембра ́ ндт ), Ли ́ нкольн (но традиционно: Линко ́ льн ), Дэ ́ вид К о ́ пперфилд (но традиционно: Дави ́ д Копперфи ́ льд ).

Примечание. В тех случаях, когда одно имя собственное относится к двум (или более) лицам, предметам, понятиям, нужно уточнить конкретное значение данного слова и, пользуясь энциклопедическими словарями, выяснить правильное ударение. Например, Ва ́ шингтон Джордж, первый президент США, но традиционно. Вашингто ́ н – столица США, Макбе ́ т – персонаж одноименной трагедии Шекспира, но в названии повести Лескова «Леди Ма ́ кбет Мценскою уезда».

§241. Ударение в отдельных грамматических формах

1. Перенос ударения на предлоги на , за, под, по, из, без возможен, если в предложении после существительного нет поясняющих его слов:

1) в сочетаниях с предлогом за (с винительным падежом) в значении:

«по ту сторону, сзади», например: уйти за ́ реку, за ́ гору; заложить за ́ щеку, за ́ ухо; заложить руки за ́ спину, за ́ голову;

«в течение» (с единицами времени), например: сделать за ́ год, за ́ день, за ́ ночь, за ́ зиму; заплатить за ́ год, за ́ день и т.п.;

2) в сочетаниях с предлогом на (с винительным падежом) в значении:

«по направлению, сверху чего-л », например: упасть (сесть, лечь) на ́ пол, взобраться на ́ гору, что-то попало на ́ руку, на ́ нос, взвалить груз на ́ спину, надеть что-либо на ́ голову, на ́ ноги, на ́ руки;

« указание точки соприкосновения с опорой», например: лечь на ́ спину, упасть на ́ спину, на ́ руки, на ́ голову, встать на ́ ноги, на ́ руки, на ́ голову;

«в расчете на указанный срок» (с единицами времени), например: запастись (растянуть, хватит) на ́ год, на ́ день, на ́ ночь, на ́ зиму, взять кредит на ́ год и т.п.;

«указание меры различия», например: на ́ год старше, на ́ день раньше, на ́ голову выше и т.п.;

3) в сочетаниях с предлогом по (с дательным падежом) – при значении этого предлога «на поверхности, в пределах» (о движении), например: ходить по ́ полу, по ́ полю, по ́ двору, гулять по ́ лесу, летать по ́ небу, плавать по ́ морю, рассыпаться по ́ полу, по ́ лесу.

При других значениях этих предлогов переноса ударения может не происходить , например:

а) принять что-либо за го ́ ру , за ре ́ ку, за но ́ гу, за зи ́ му, его ценят за го ́ лову, за ру ́ ки, награда за го ́ лову, я опасаюсь за во ́ лосы, за го ́ лову, за но ́ ги;

б) обратите внимание на ру ́ ки, на но ́ ги, на но ́ с, на по ́ л, на де ́ нь, несмотря на но ́ чь, на зи ́ му, налог на зе ́ млю;

в) тоска по мо ́ рю, по не ́ бу, судить по двору ́ , по ле ́ су, каждому досталось по по ́ лю.

Переноса ударения обычно не происходит, если во фразе за существительным следует поясняющее его слово или слова (подчиненные ему или связанные с ним сочинительной связью), например:

а) за ре ́ ку Урал, за го ́ д и два месяца, за го ́ д напряженной работы, за де ́ нь своего дежурства, держится за ру ́ ку товарища, взялся за пле ́ чи отца;

б) на го ́ ру Яман-Тау, взвалил груз на спи ́ ну носильщика, надел шляпу на го ́ лову соседа, старше на го ́ д и два месяца;

в) по двору ́ гостиницы, по сне ́ гу и льду Финского залива, по мо ́ рю Лаптевых.

2. Ударение в формах прилагательных.

1) ударение переходит на окончание в краткой форме женского рода : гро ́ мкий , громка ́ , гро ́ мко, гро ́ мки, гро ́ мче; до ́ лгий, долга ́ , до ́ лго, до ́ лги, до́льше; плохо ́ й, плоха ́ , пло ́ хо, пло ́ хи; тя ́ жкий, тяжка ́ , тя ́ жко, тя ́ жки; прав (полной формы нет), права ́ , пра ́ во, пра ́ вы;

2) ударение переходит на окончание в краткой форме женского рода и на суффикс сравнительной степени : сла ́ вный , сла ́ вен, славна ́ , сла ́ вно, сла́вны, славне ́ е; це ́ льный, це ́ лен, цельна ́ , це ́ льно, це́льны, цельне ́ е; сы ́ тный, сы ́ тен, сытна ́ , сы ́ тно, сы́тны, сытне ́ е; по ́ стный, по ́ стен, постна ́ , по ́ стно, по́стны, постне ́ е; ю ́ ный , юн, юна ́ , ю ́ но , ю́ны, юне ́ е;

3) ударение переходит на окончание в краткой форме женского рода и множественного числа (как равноправный вариант), а также на суффикс сравнительной степени : бе ́ дный , бе ́ ден, бедна ́ , бе ́ дно, бе́дны́, бедне ́ е; бле ́ дный, бле ́ ден, бледна ́ , бле ́ дно, бле́дны́, бледне ́ е; ва ́ жный, ва ́ жен, важна ́ , ва ́ жно, ва́жны́, важне ́ е; ве ́ рный, ве ́ рен, верна ́ , ве ́ рно, ве́рны́, верне ́ е; во ́ льный (свободный), во ́ лен, вольна ́ , во ́ льно, во́льны́, вольне ́ е, стро ́ йный, стро ́ ен, стройна ́ , стро ́ йно, стро́йны́, стройне ́ е;

4) подвижное ударение сопровождается чередованием ё и е: дал ё кий, дал ё к, дал е ка ́ , дал е ко ́ и дал ё ко, дал е ки́ и дал ё ки, да ́ льше ; д е шёвый, д ё шев, д е шева ́ , д ё шево, д ё шевы , д е ше ́ вле; ж ё сткий, ж ё сток, ж е стка ́ , ж ё стко, ж ё стки, ж ё стче; л ё гкий, л ё гок, л е гка ́ , л е гко ́ , л е гки́, л е ́ гче; т ё мный, т ё мен, т е мна ́ , т е мно ́ , т е мны́, т е мне ́ е; ч ё ткий, ч ё ток, ч е тка ́ и ч ё тка, ч ё тко, ч ё тки, ч ё тче.

3. Трудности при постановке ударения в формах глагола (неопределенная форма, личные формы, причастия, деепричастия):

1) глаголы, оканчивающиеся на -и ровать с ударением в неопределенной форме на последнем слоге : бомбардирова ́ ть, бомбардиру ́ ю, бомбардиро ́ ванный; гравирова ́ ть, гравиру ́ ю, гравиро ́ ванный; гримирова ́ ть, гримиру ́ ю, гримиро ́ ванный; премирова ́ ть, премиру ́ ю, премиро ́ ванный; сформирова ́ ть, сформиру ́ ю, сформиро ́ ванный; костюмирова ́ ть, костюмиро ́ ванный, бронирова ́ ть (покрывать броней), брониру ́ ю, брониро ́ ванный; гофрирова ́ ть , гофриру ́ ю, гофриро ́ ванный; группирова ́ ть, группиру ́ ю, группиро ́ ванный; пломбирова ́ ть, пломбиру ́ ю, пломбиро ́ ванный;

2) глаголы с корнем звать: звала ́ , зва ́ ло , звана ́ , зва ́ но, зва́ны; назва ́ л, назвала ́ , назва́ло, назва ́ ли, на ́ званный, на ́ зван, на ́ звана, на ́ звано, на́званы; призва ́ л, призвала ́ , призва́ло, призва́ли, при́званный, при́зван, при ́ звана, при́званы;

3) глаголы с корнем тере ́ ть : натёрла, натёрли, натёрший, натере ́ в и допустимо натёрши, натёртый; такая же схема ударения в формах глаголов затере ́ ть, протере ́ ть;

4) глаголы запере ́ ть , отпере ́ ть: за ́ пер, заперла ́ , за ́ перло, за ́ перли, за ́ перший, запере ́ в и допустимо за́перши, за́пертый, за́перт, заперта́, за ́ перто , за ́ перты; о ́ тпер, отперла ́ , о ́ тперло, о ́ тперли, о ́ тперший, отпере ́ в и допустимо отперши ́ , о ́ тпертый, о ́ тперт, отперта ́ , о ́ тперто, о ́ тперты. Такая же схема ударения у глагола умере ́ ть , за исключением формы уме ́ рший, где ударение падает на корневую гласную;

5) глаголы снять, заня ́ ть, поня ́ ть, приня ́ ть, предприня ́ ть, отня ́ ть, переня ́ ть и глагол нача ́ ть: снял, сняла ́ , сня ́ ло, сня ́ ли, сня ́ в( ши), сня ́ тый, снят, снята ́ , сня ́ то, сня ́ ты; заня ́ ть за ́ нял, заняла ́ , за ́ няло, за ́ няли, заня ́ вший, заня ́ в, за ́ нятый, за ́ нят, занята ́ , за ́ нято, за ́ няты; аналогичная схема ударения в формах глаголов приня ́ ть и предприня ́ ть; поня ́ ть, по ́ нял, поняла ́ , по ́ няло, по ́ няли, поня ́ вший, поня ́ в, по ́ нятый, по ́ нят, понята ́ , по ́ нято, по ́ няты; отня ́ ть , о ́ тнял и допустимо отня ́ л, отняла ́ , о ́ тняло и допустимо отня ́ ло, о ́ тняли и допустимо отня ́ ли, отня ́ вший, отня ́ в, о ́ тнятый, о ́ тнят, отнята ́ , о ́ тнято, о ́ тняты; переня ́ ть , пе ́ ренял и допустимо переня ́ л, переняла ́ , пе ́ реняло и допустимо переня ́ ло, пе ́ реняли и допустимо переня ́ ли, переня ́ вший, переня ́ в, пе ́ ренятый, пе ́ ренят, перенята ́ , пе ́ ренято, пе ́ реняты; нача ́ ть, на ́ чал, начала ́ , на ́ чало, на ́ чали, нача ́ вший, нача ́ в, на ́ чатый, на ́ чат, начата ́ , на ́ чато, на ́ чаты;

6) глаголы убы ́ ть , прибы ́ ть: убу́ду, убу ́ дешь, убу ́ дет, убу ́ дем, убу ́ дите, убу ́ дут, у́был, убыла ́ , у́было, у ́ были, убы ́ вший, убы ́ в; такая же схема ударения в формах глагола прибы ́ ть;

7) глаголы с корнем дать ( вы ́ дать, изда ́ ть , переда ́ ть, прода ́ ть, сда ́ ться ); в глаголе вы ́ дать во всех формах ударение падает на приставку ; изда́ть, изда ́ м, изда́шь, изда́ ст , издади́м, издади ́ те, издаду́т, изда ́ л, издала ́ , изда́ло, изда ́ ли, изда ́ вший, изда ́ в, и ́ зданный, и ́ здан, издана ́ и допустимо и ́ здана, и́здано, и ́ зданы; аналогичная схема ударения в формах глагола прода ́ ть; переда ́ ть, переда ́ м, переда ́ шь, переда ́ ст , передади ́ м, передади ́ те, передаду ́ т, пе ́ редал и допустимо переда ́ л, передала ́ , пе́редало и допустимо переда́ло, пе ́ редали и допустимо переда ́ ли, переда ́ вший, переда ́ в, пе ́ реданный, пе ́ редан, передана ́ и допустимо пе ́ редана, пе́редано, пе ́ реданы; сда ́ ться , сда ́ мся, сда ́ шься, сда ́ стся, сдади ́ мся, сдади ́ тесь, сдаду ́ тся, сда ́ лся, сдала ́ сь, сдало́сь, сдали ́ сь и допустимо сда ́ лись.

ПОДГОТОВКА ТЕКСТА К ОЗВУЧИВАНИЮ

Изучение основных правил русского литературного произношения, анализ «трудных случаев» постановки ударения в словах и грамматических формах, внимательное, вдумчивое отношение к звучащей стороне речи являются необходимыми предпосылками для самостоятельной работы над повышением культуры устной речи. Но усвоенные орфоэпические сведения лишь отчасти обеспечивают успешную подготовку публичного выступления, умение произнести (или прочитать) законченный объемный текст сообщения, доклада, речи, отчета и т.п. Предлагаемые ниже методические рекомендации могут быть учтены в процессе предварительной работы оратора над текстом выступления.

1. Паузирование – деление звучащей фразы на более мелкие речевые отрезки (речевые такты, или синтагмы) – одна из важнейших особенностей звучащей речи. Другая особенность – наличие пауз, которые естественно возникают на границах речевых тактов и отдельных фраз.

Речевой такт, или синтагма , является минимальной единицей содержания. Предложение в звучащей речи воспринимается слушателем и переводится с одного языка на другой по отдельным речевым тактам. Различное деление фразы на речевые такты может по-разному интерпретировать смысл предложения, например: «Казнить нельзя помиловать», в котором возможны два варианта паузирования : 1) Казнить/нельзя помиловать; 2) Казнить нельзя/помиловать. Или: 1) Надо учиться/работать/и отдыхать; 2) Надо учиться работать/и отдыхать.

2. Правильное паузирование , т.е. правильное членение текста на фонетические фразы, а фразы – на речевые такты – первый этап в подготовке текста к озвучиванию . Хотя звуковой отрезок между паузами (синтагма) может быть различной длительности, средняя величина его обычно составляет семь слогов . Но речевой такт (синтагма) обладает при этом относительно законченным смыслом и определенным синтаксическим оформлением. Например: На берегу Москвы-реки,/напротив Южного порта столицы,/вырос современный жилой район.// Паузы расчленяют данное простое предложение на отдельные словосочетания. Другой пример: Для того чтобы делить речь на такты,/нужны остановки,/или, иначе говоря,/логические паузы.// Это сложное предложение членится на простые ( пауза после слова такты ), простое – на словосочетания. Таким образом, продуманное паузирование помогает логическому анализу отдельных предложений, сложных синтаксических целых (см. гл. XLIX), всего законченного текста.

3. В русском языке ориентация на знаки препинания может служить основой правильного паузирования текста . Так, в простом предложении с обособленными причастными, деепричастными, сравнительными оборотами, вводными и вставными предложениями, обращениями знаки препинания, выделяющие эти синтаксические конструкции, являются сигналами для паузы. Например: На юго-западной окраине столицы США/ – Вашингтона,/там, где шоссе №95,/ведущее из города на юг,/пересекает по двум мостам мутную реку Потомак,/напротив Арлингтонского кладбища,/стоит здание из сероватого железобетона.//

Примечание. Пауза может отсутствовать при обособленных одиночных вводных словах и одиночных деепричастиях: Принятие нового закона, конечно, необходимо; Уходя, гасите свет.

4. Паузирование в случаях отсутствия знаков препинания:

1) между группой подлежащего и группой сказуемого : Автомобильная поездка по Америке/похожа на путешествие через океан// (И. Ильф, Е. Петров);

2) после обстоятельственных слов , обычно со значением места, времени, причины, а также после дополнений, стоящих в начале предложения : В один из осенних вечеров 1969 года/в редакции газеты «Правда»/об «Одноэтажной Америке» зашел разговор на совещании молодых сатириков// (Шатуновский, Стрельников);

3) перед союзом и, если при трех и более однородных членах он объединяет два последних : Изредка/нам встречались разбросанные по всей степи-прерии фермы,/с обязательным красным амбаром,/силосной башней/ и могучим столетним деревом перед крыльцом домика (Шатуновский, Стрельников).

5. Психологическая пауза возникает помимо логической и возможна, когда говорящий хочет особо выделить какое-либо слово, привлечь к нему внимание слушателей. Во втором случае можно говорить об умении «держать паузу», которым владеют актеры и опытные ораторы.

Ниже приводится подготовленный для выступления те кст с пр едварительной разметкой пауз. Красные косые линии ( / ) (в текстах непрерывная косая линия) указывают на обязательные паузы , синие косые линии ( / ) (в текстах прерывистая косая линия) – на возможные, факультативные.

Для Высоцкого / нет запретных тем, / он безбоязненно, / с вызывающей смелостью / писал и пел обо всем, / что его волновало. / Но это была та свобода, / которая обеспечена нравственно, / точным отношением к предмету / или явлению. / Высоцкий / не просто фиксирует, / передает, / отражает драматизм жизни. / Он драматичен и сам, / по природе своей субъективности, / индивидуальности, / таланта. // Все, / что он сделал, / и все, / что у него получилось, / – это от непокоя, / от не покидавшего его / чувства тревоги. //

Драматическое , / по словам А.С. Пушкина, / связано со «страстями / и излияниями души человеческой». / В полном соответствии / с этим точным наблюдением, / Высоцкий / в то самое время, / когда господствовали полушепот, / с одной стороны, / и эстрадная шумливость / – с другой, / стал говорить и петь «открытым голосом», / страстно, / надрывно, / иногда переходя на крик. // Так, / как поют люди у себя дома, / в свободной, / раскованной, / не стесненной строгими правилами обстановке. // (В. Толстых, В зеркале творчества).

§243. Интонирование текста

Выразительному звучанию текста способствует не только верное паузирование, но и правильная, естественная интонация, отвечающая требованиям традиционно сложившейся литературной нормы.

В русском языке различаются два основных типа интонации : восходящая (с повышением тона) и нисходящая (с понижением тона). Восходящую интонацию можно назвать также интонацией незавершенности , а нисходящую – интонацией завершенности .

Особое повышение тона, сопровождающееся усилением словесного ударения, большей интенсивностью ударного слога, называют логическим ударением . Оно используется для смыслового подчеркивания какого-либо слова или словосочетания в предложении. Существует определенная закономерность между способами интонирования и знаками препинания, с одной стороны, и смысловыми отношениями в предложении, с другой.

1. Нисходящая интонация (понижение тона), условно обозначаемая в текстах значком (в примерах выделена синим цветом), требуется в тех случаях, когда употреблены следующие знаки препинания:

1) точка: Москва. 7 октября. Сегодня в Музее изобразительных искусств имени Пушкина открылась выставка, посвященная 100-летию со дня рождения Марины Цветаевой;

2) многоточие (если обозначает завершенность мысли): «Петербург взят финнами . Колчак взял Сызрань. Царицын . (Бунин);

3) запятая в бессоюзном и сложносочиненном предложениях с перечислительными отношениями между частями: В июльские вечера и ночи уже не кричат перепела и коростели , не поют в лесных балочках соловьи , не пахнет цветами . Дневная тоска забыта , все прощено , и степь легко вдыхает широкой грудью . » (Чехов);

4) точка с запятой (пауза между частями более продолжительная, чем при запятой);

5) двоеточие в простом предложении: Предприятию требуются рабочие : слесари, токари, фрезеровщики; в сложном предложении: А просьба моя состоит в следующем : берегите наш язык, наш прекрасный русский язык . (Тургенев).

2. Восходящая интонация (повышение тона), условно обозначаемая в текстах значком (в примерах выделена алым цветом), требуется в тех случаях, когда употреблены следующие знаки препинания:

1) восклицательный знак: Прошу внимания! Просьба прекратить прения! ;

2) вопросительный знак: В чем особенность современного этапа развития общества? ;

а) в ряду однородных членов простого предложения, соединенных соединительными союзами и, да (в значении «и» ), или без союзов, сопровождается интонацией однотипного перечисления: Коллектив подобрался деловой , бодрый , энергичный . Каждый работает с полной отдачей и энтузиазмом;

б) в простом или сложном предложении при наличии противительных ( но, а, однако ), разделительных ( либо. либо, то… то , не то. не то и др.), двойных сопоставительных ( как. так и; хотя и. но; если не…то и др.) союзов сопровождается неоднотипной, неоднородной интонацией: восходящая интонация сменяется нисходящей: Мал золотник , да дорог . Это не улица , а проспект . В экономике нет другого выбора: либо сила , либо рубль ;

в) в простом предложении при обособленных членах предложения : Редакция благодарит читателей , приславших свои пожелания. В решении , принятом на совещании , подведены итоги работы. Несмотря на трудные метеоусловия , трансконтинентальный перелет состоялся;

г) в простом предложении при наличии вводных слов и обращений, если они выделены в речевой такт , т.е. сопровождаются паузой: По сообщениям печати , визит главы правительства может не состояться;

д) в сложноподчиненном предложении на границе входящих в него простых предложений: Мне кажется , что стиль перевода не будет нарушен, если мы в меру и с тактом будем передавать иностранные пословицы русскими , которые им соответствуют по содержанию и стилю, особенно в тех случаях, когда буквальный перевод неуклюж и многословен (К. Чуковский);

4) тире в простом предложении: Жизнь прожить – не поле перейти . Справа – море, слева – горы; в сложном предложении: Век живи – век учись .

3. Восходящая интонация (повышение тона) требуется во всех случаях, когда пауза на границах речевых тактов (синтагм) возникает при отсутствии знака препинания:

Нередко / еще у нас можно слышать утверждение : / рынка в чистом виде / уже не существует нигде , / тем более в индустриальных странах . // Жестокое заблуждение . // Если не сказать/ безграмотность / и слепота . // Да , / государство сегодня / везде пытается подправлять рынок . // Да , /монополии/ планируют свое производство , / борются за контроль над рынком . // Но над рынком , / а не над чем другим ! // . Ничего полезного из того , / что история экономики / накопила за века , / современное хозяйство не потеряло. // И, добавлю , / – не может потерять . // Ибо рынок / и общественное разделение труда/ не разъемны . // И чем глубже это разделение труда , / тем шире , / разветвленнее /рынок . // А значит , / и его инструменты : /деньги , /цена , /налоги , /кредит , / валютный курс . // (Н. Шмелев, Либо сила, либо рубль).

4. Логическое ударение (особое повышение тона, сопровождаемое интенсивностью звучания ударного слога, в текстах), условно обозначаемое значком ( «) ( в примерах ударяемая буква выделена оранжевым цветом), допускается лишь при смысловом выделении слова и словосочетания во фразе:

1) в пределах одного простого предложения рекомендуется прибегать к логическому ударению не более одного раза, подчеркивая таким образом новую, важную для данного высказывания информацию, т.к. от изменения места логического ударения меняется смысл сообщения в целом. Например, предложение Пушкин родился в Москве может иметь три варианта постановки логического ударения в зависимости от того, на что нужно обратить внимание: а) П у шкин родился в Москве; б) Пушкин род и лся в Москве; в) Пушкин родился в Москв е .

Наличие более чем одного логического ударения в простом предложении допускается в ряду однородных членов, если нужно подчеркнуть каждый из них: Пушкинский черновик – это драгоценный докум е нт, в котором зафиксированы все ст а дии творческого процесса, сохранена вся его посл е довательность, все постепенные насло е ния;

2) в связном тексте логическое ударение помогает говорящему четко выделять начало новой мысли, подчеркивает служебные слова, оформляющие композиционные зачины : во-первых, во-вторых, таким образом, итак, конечно, естественно, в конце концов и т.д.;

3) выделяется акцентируемый класс слов, логическое подчеркивание которых характерно для публичных выступлений , так как при помощи их оратор выражает свое отношение к предмету речи: очень, совершенно, абсолютно, никак, опять, вновь, раньше, всегда, ежегодно, обычно; есть, нет, нельзя, можно, не следует; важно, мало, много и т.д.;

4) выделяются «опорные точки» текста – слова, называющие объект речи; в первую очередь, это термины, а также слова, уточняющие значение терминов, поясняющие их.

Ниже приводится отрывок из статьи Н. Шмелева, разделенный на речевые такты, содержащий интонационную разметку и логическое ударение с ориентацией на произносительные нормы публичной речи.

(/) непрерывная косая линия указывает на обязательные паузы, прерывистая косая линия – на возможные, факультативные паузы;

– нисходящая интонация (понижение тона);

– восходящая интонация (повышение тона);